Це вже стало звичним…

Картина не змінюється. Київ. Центр. 18-00. Перехрестя на розі пр. Лесі Українки та вул. Мечнікова – звичний затор у бік Бесарабки та Хрещатику. Поряд Спортивна площа та НСК Олімпійський. А через пів-року ЄВРО-2012…

11.11.11 11:11 – “парад” единиц.

В этот день в течении 1 минуты многие могли наблюдать интересную комбинацию цифр, которая встречается 1 раз в году, да и то не в каждом, а всего 12 раз на каждых 100 лет. Особенно “ярко” эту картину можно было наблюдать на экране ІР-телефона:

Всего лишь набор цифр, но застать такой момент получается далеко не у каждого… 

CIS bankers нетворкінг івент (листопад)

3 листопада я вирішив взяти участь у заході, винесеному у заголовок. Організатори спочатку надіслали запит, а потім зателефонували і згодом надіслали персональне запрошення, отож не дивлячись на тур Ліги Європи (де грало 3 українських клуби), я вирішив цього разу відкласти футбольне шоу (як потім виявилось, воно було зовсім невдале – 2-а з 3-х клубів програли) і прийняти запрошення CIS bankers. Організатори – онлайн співтовариство банкірів СНД (1500 банків, 12 країн, 1 мережа). Місце зустрічі – SKYBAR в Arena city.  Формат заходу – ділове спілкування про сучасні дистанційні технології банкінгу. І спілкування як потім виявилось було вдосталь. За столом де я розмістився, зібралися цікаві співрозмовники з інших банків і ми з задоволенням за келихом легкого вина на зручних шкіряних диванах поспілкувалися на тему розвитку інтернет- і мобільного-банкінгу та порівняли рішення, що є у наших банках та присутні на українському ринку. Перша офіційна частина заходу пройшла за участі т.з. експертів – ТОП-менеджерів (переважно Board members) 6-ти українських банків. Відразу хочу зазначити, що нічого нового чи надзвичайно цікавого від них я не почув. Основний меседж був – так, це потрібно і за цим – майбутнє, але глибоких за змістом чи практичністю поряд не пролунало. Все обмежилось загальними прикладами про зручність iPad, мобільних платежів та інтернет-банкінгу. Представник Приватбанку не отримавши запрошення прийняти участь у якості експерта використав наданий шанс задати запитання учасникам “круглого” столу, але замість запитань вдався до погано прихованої (хоча нема де правди діти – відвертої) реклами інноваційних рішень свого банку. Хтось спийняв це як сміливий та вдалий тактичний маневр, мені ж здалося що це більш виглядало, як не дуже коректна та тактовна спроба нагадати про себе, ігноруючи встановлені “правила гри” (такі методи Приватбанк використуває і у бізнесі – тому в принципі дивуватись не варто, так само як і не варто користуватись рішеннями цього банку – дуже глючним “Приват 24” та не дуже секьюрною системою LiqPay).

Засідання експертів.

Далі були “10 хвилин на каву зі Стівеном Фішером, Головою Правління Citibank”, де він повинен був відповідати на “запитання із записок з зали”. Кави я не побачив, а сам Стівен почав надавити такі розгорнуті відповіді на запитання, що 10 хвилин перетворились здавалось на усі 30-40…  Приза за “найкраще запитання” від Стівена я не отримав (хоча моє запитання увійшло до тих 10-ти, що були йому зачитані), але для себе я відмітив, що воно найбільше стосувалось теми зустрічі та було досить цікавим для аудиторії… Ну, Бог з ним, зі Стівеном… 🙂 Далі вечірка перейшла знову у формат неформального спілкування і я вирішив, що станом на 22-00 спілкування з мене вже досить…

Що ж, можна резюмувати: SKYBAR – вдало обране, цікаве, статусне місце для заходу такого рівня у самому центрі Києва; гарні високі та довгоногі дівчатка, що асестували учасникам; цікава і енергійна ведуча, що модерувала івент; багато ТОП-менеджерів та ненудних розмов про життя-буття наше банківське. Єдине чого мені бракувало – професійних, практичних та змістовних доповідей на тему зустрічі. З іншого боку – нащо ТОП-ам вдаватись до детального аналізу теми – у них є менеджери більш нижчої ланки, які це і повинні робити?! А справжня робота ТОП-ів – представницькі функції. Якщо так – то зустріч вдалася на усі 100!  🙂

Компактный и функциональный МФУ для дома с поддержкой WI-FI

 В связи с выходом из строя цветного струйника HP DeskJet 3845 (который достойно проработал без поломок 7 лет – вполне достойный результат) я задался поиском достойной ему замены. А так как в связи с уже спланированным интерьером место под принтер отведилось небольшое, то выбор пришлось проводить среди не только функциональных, но и компактных моделей. Естественно, компактный принтер сам по себе хорошо, а компактный МФУ (принтер+копир+сканер=3 в 1) – еще лучше. Ну и учитывая развернутую дома WI-FI сеть – параметры поиска еще более сузились – требовался компактный МФУ (3 в 1) с WI-FI на борту.

Промониторив рынок мой выбор в результате пал на модель HP DeskJet 3050 All-in-One Printer series – J610, который по моей оценке смотрится более интерестнее своего прямого по части компактности конкурента – Canon PIXMA MP495 – за счет более быстрой печати, ресурса картриджев и более качественного сканера.

 Так выглядит HP Deskjet 3050  

Преимущества: компактные размеры 450x335x15; wi-fi; устройство 3 в 1 (принтер, сканер, копир); 2-а картриджа, а не 5-6, как у некоторых конкурентов; экран; хорошая производительность: быстро печатает, сканирует, копирует как для домашнего устройства; предусмотрены оригинальные картриджи XL повышенной емкости; цвета яркие и сочные.

Недостатки: поддерживает устаревшие стандарты wi-fi 802.11b/g, современный 802.11n к сожалению не поддерживает.

Пользуюсь: 2 дня

Знакомство прошло на “отлично”. Данная модель – отличный компактный домашний комбайн – рабочая лошадка с лучшим соотношением “цена-качество” на рынке. Все функции выполняет четко и быстро, статусы и подсказки выводит на экранчик. Если бы был еще wi-fi 802.11n стандарта – цены бы ему не было… 🙂 Ну а так пришлось перевести сеть на стандарт 802.11g. Учитывая, что скорость И-нета у меня пока меньше 56 мбит/с – это не критично. Также экранчик и соседние кнопки служат для установки некоторых параметров и настроек, а также для управления МФУ, как автономным устройством – копиром.

Например, можно распечатать ряд шаблонов, таких как еженедельний календарь-планировщик, опросник, страницу факса, страницу в клетку, для нот и т.п. Для детишек можно расспечатать несколько заготовок для игр (крестики-нолики, судоки, лабиринт). С наличием на борту адаптера WI-FI принтер является полностью автономным устройством, т.е. при наличии розетки место размещения для него в зоне действия сети wi-fi становится не принципиальным. Стоит отметить хорошую комплектацию: кроме пакета документации, кабеля питания и CD c софтом и драйверами (что является так сказать стандартным “джентельменским” набором) в коробке также был USB-кабель (многие производители принтеров стали “забывать” его включать в комплект, тот же Сanon например), это при том что при наличии WI-FI на борту он совсем уже не считается обязательным комплектующим (мелочь, а приятно 🙂 ), 2-а стандартных картриджа (не “урезанных” пробника, как у некоторых): 3-х цветный и черный, а также фирменная сумка для транспортировки МФУ (за это – отдельное спасибо HP за заботу о клиенте).

Комплектация МФУ HP Deskjet 3050 + 2 картриджа.

Внимание: модель не подойдет любителям ручной заправки чернилами картриджей и СНПЧ, так как при этом теряются ряд функций через сеть WI-FI, в частности функция копирования, контроля чернил в картриджах и ряд других (МФУ умеет идентифицировать оригинальные и неоригинальные картриджи, а также повторно заправленные краской) !!!

І-нет на швидкості 30 мбіт/с. Що далі? 150 мбіт/с???

Перейшов на новий пакет Волі, що дає доступ (download) в І-нет на швидкості 30 мбіт/с.

Наступна планка – 150 мбіт/с. Як звикну до цієї – потім може перейду на вищу швидкість… Далі буде!

Фронт-офис процессы в Пивденкомбанке – привет 90-ые года

В прошлую пятницу закончился годовой депо. Пришел забирать в отделение на Горького в Киеве. В отделении не было электричества (самое центральное отделение в Киеве!!!) и сказали, что до конца дня уже не будет (! – о том, что для таких случаев существуют дизель-генераторы видимо в банке не наслышаны). Девушка с восточным лицом пообещала что в понедельник проблем не будет, там “только в ОДБ галочку автоматической лонгации снять – приходите, сразу все получите на руки в кассе”. Прихожу в понедельник. Выясняется, что “галочка не снимается” (сюрприз! )), вклад уже автоматически пролонгирован, нужно писать заяву. Но тут начался спор – какую… Одна говорит – “на досрочный возврат депо”, вторая – на “отказ от лонгации”. Спорили, оппонировали друг дружке, звонили в ЦО. Дали форму, которая была – на досрочный возврат. Ладно. Заполнил. Время у меня было (решил посмотреть на этот цирк, как на фильм прошлых лет). Прошло 20 мин. Общими усилиями вызвонили одну сотрудницу из бэк-офиса в ЦО – сказала, что так как я был в день завершения вклада, то нужно писать заяву на “отказ от лонгации” (что было логично с самого начала). Формы заявы в отделении не оказалось (рассказали сказочку о том, что “девушка уволилась и такая-сякая не переслала другим”… ну и бла-бла-бла в том же духе). Не оказалось заявы и на внутреннем сайте Пивденкомбанка. Прошло еше 20 мин. Я на все это смотрю, как на цирк и начинаю уже сам пока еще мягко торпедировать процесс, так как начальник отделения выполняет функции “блюстителя порядка” – т.е. беспорядки его не интересуют. Наконец прекратили всем отделением искать форму заявы (попросту устали). Продиктовали. Я написал от руки. Переслали в ЦО. Прошло еще 20 мин. Дали добро из ЦО, мне расспечатали кассовый ордер. Я получил свой депо и снял % с карты через терминал через еще 15 мин. (кстати в самом центральном отделении столицы бакномата не осказалось). В результате, на то, чтобы забрать депозит + проценты у меня ушло времени – 1 час 15 мин. Еще раз – это самое ближе всего рассположенное к центру Киева отделение!

Вывод и рекомендации: сервис – на 2, банковские процессы – на 2, сам банк судя по фрон-офисным процессам – совок, максимум 90-ые года, касса – на 4 (вежливо и быстро). Депозит в этом банке держать можно, но только если вы будете закрывать глаза на гнилые продукты, ужасающие сервисы и обслуживание, которое соответствует где-то концу 90-ых. Депо забрал и переложил в другой банк, где сервис получше, а проценты повыше.

Вид на Київ з 24 поверху БЦ “Parus”

Сьогодні проводили team meating з колегами з Проектного офісу (РМО), який базується на 24 поверху БЦ “Parus” і по закінченні я зробив декілька фото (бо я працюю значно нижче – лише на 7 поверсі, а звідти види не такі цікаві):Київський Палац Спорту (до речі нещодавно реконструйований до Чемпіонату Світу з хокею – на жаль лише 1-ого дивізіону, а не Вищого, що проходив у квітні 2011 р. у Києві). Вид на сусідній хмарочос, 35 поверховий “Континенталь”, будівництво якого вже завершується.Вид на готель “Русь”, за яким видніється НСК “Олімпійський”, де повним ходом ведеться реконструкція до Євро-2012.

Може колись буде змога зробити фото і з 33 найвищого поверху, але і ці начебто нічого… 🙂

Кому цікаво – можна переглянути панорамні фото з офіційного сайту БЦ “Parus”: http://www.parus.biz/panorama.php?b=8

Війна браузерів продовжується або чому Google Chrome 11 перемагає IE 9

До цього року я був затятим прихильником софт-продуктів Microsoft – браузерів Internet Explorer. Дуже довго я не “злазив” з IE 6 та пізніше 7-ої версії, після міграції усього свого “заліза” на Win Vista/7 перейшов на 8-му версію і от нещодавно реклама на більшості сайтах почала заманливо закликати до інсталяції 9-ої версії. При чому акцент маркетологи Microsoft вирішили зосередити на “технології швидкості та краси”. Ну ОК, встановив я цю “швидкість” та “красу” на ноут під Vista Home Basic та десктоп під Windows 7. І виявилось… що більш нестабільного браузера під цими ОС годі і шукати! Стало зрозуміло, що періодична нестабільність 8-ої версії під 7-ої – то ще були квіточки у порівнянні з жахливої нестабільністю 9-ої версії. Ситуація з постійними крешами сторінок і занадто філософськими повідомленнями про помилки набридла мені вже після першої години юзання нового “швидкого” та “красивого” браузера.

Цікаво те, що помилки виявлялися навіть на тих веб-ресурсах, на яких їх не було під попередньою версію IE… Остаточну крапку було поставлено, коли IE 9 не зміг надати доступ до налаштувань WI-FI роутера… Це вже було занадто… Вималювувалась картина Репіна “Припливли”… Миритися з такою ситуаціює я звичайно не став і вирішив проінсталювати декілька браузерів з табору конкурентів. Браузер Opera 11 працював трохи стабільніше, але креши сторінок також періодично траплялися. А от Gooogle Chrome 11 мене влаштував… Я прогнав його по усім сторінкам, де буди виявлені креші та помилки під IE і жодної проблеми з ними у Chrome не виникло. До того ж навіть візуально (навіть без перевірки спеціалізованими утілітами) було помітно, що сторінки завантажувались швидше. Інтерфейс у Chrome простіший, ніж у IE чи Opera,  але, як на мене, – це лише плюс. Робота з закладками також зручна. Жодних надміру нав’язливих наворотів як у Opera (непотрібні фрейми та панелі) також немає. Отож, IE 9 пішов “у шухляду”, а Chrome  я зробив дефолтним браузером. Як виявилось не все те, що гарне – швидке та надійне… У битві на надійність переміг Gooogle Chrome 11! Принаймі тепер він – основний браузер на моєму домашньому “залізі”.

І ще одна цікава деталь. Якщо спробувати під IE 9 завантажити сторінку Google – знову трапляється краш. Висновки робіть самі… 🙂

Динамічна конференція на хвилях Дніпра

27-28 квітня 2011 р. Асоціація ЕМА організувала чергову (на цей раз вже XI) міжнародну Конференцію “Платежі та картки – 2011”, на якій традиційно зібрала усі компанії та 150 фахівців, що приймають безпосередню і найбільш активну участь у розвитку карткового та платіжного ринку України. Цього разу організатори (ймовірно з подачі директора Асоціації Олександра Карпова) вирішили трошки відійти від шаблонів та зробити Конференцію більш динамічнішою (за що їм низький уклін – не побоялися сміливих експериментів для концептуальної зміни формату Конференції, бо статичні “посиденьки” з року в рік у МВЦ на Лівому березі Києва вже почали трохи набридати). Динамічною як в прямому, так і в переносному значенні. І, забігаючи наперед, хочу сказати, що це їм повністю вдалося – динаміки було вдосталь: хвилі, Дніпро, краєвиди, тематичні презентації, рух на швидкості 14 вузлів, від якого переіодично проектор починав розхитуватись під стелею! Це все тому, що Конференція проходила на річковому 4-хпалубному теплоході “Принцеса Дніпра” (до речі, зробленому ще у вже неіснуючій НДР та модернізованому і осучасненому у 2000-х роках вже в Україні), що пройшов за 2-а дні водний шлях від Києва до Канева (Черкаська обл.) і назад.

Теплохід “Принцеса Дніпра”

Готувалися ретельно – усі палуби блищали від декількох шарів свіжонанесеної фарби 

Сонячна палуба готова приймати гостей…

Перші учасники Конференції очікують у Sky-барі, коли заповниться конференц-зала та підтягнуться інші колеги

Так нас вітали… Не забули ні про кого, навіть про НСМЕП… 🙂

Моя доповідь була у перший день і мала тему “Тренди розвитку карткового бізнесу і дистанційного банківського обслуговування”.

До речі, кого зацікавила ця тема або інші презентації з Конференції – шукайте їх на сайті Асоціації ЕМА: www.ema.com.ua.

В перший день також виступали представники Національного банку України (директор Департаменту платіжних систем Лапко Наталія), Центробанків Азербайджану та Вірменії, компанії Arcot Gmbh (Томас Вендріх презентував анти-фрод систему), консорціуму ЄДАПС та “Знак” (Фоменко Олександр), “Пластик Карта” (Куклєв Костянтин, власник компаній ТК Груп) – відповідно Платиновий та Золотий спонсор Конференції,

UPC (Андрій Березюк), OpenWay, TietoEnator (знову ще 2-а конкуренти робили доповіді один за одним 🙂 ), EuroNet Ukraine (Олексій Черепін презентував рішення для АТМ-еквайрингу з використанням динамічної конвертації валют),  представники компанії СS. Після моєї презентації була ще доповідь з ПУМБа, а також невтомний та всюдисущий Олександр Карпов протягом цього першого дня встиг виступити з декількома доповідями, завершуючи тематичні блоки своїми аналітичними та довідковими матеріалами (дивуюсь, як тільки він усе встигав робити одночасно: модерувати конференцію, виступати, контролювати тайм-план та регламент, вести дебати… Але треба сказати, що мабуть беручи приклад зі свого тезки Олександра Македонського Олександр тільки Карпов все чудово встигав 🙂 ).


По завершенню 1-ого дня Конференції і прибуттю до Канева ми ще встигли піднятися на Тарасову гору до могили Тараса Шевченка, попередньо змінивши ділові костюми на більш комфортну форму одягу для під’йому на гору сходами (що здавалось ніколи не закінчаться тим, хто був там перший раз) та вечірньої програми.

Пам’ятник Т.Г.Шевченку, м.Канів.

Далі за програмою був традиційний для такого рівня заходів фуршет, організований Платиновим спонсором – консорціумом ЄДАПС – з розіграшем призів та дискотекою (треба сказати, що ЄДАПС та “Знак” марку витримали гідно – все було на високому рівні).

Другий день минув так само стрімко. З доповідями виступали Олена Махаєва (НБУ), представник Національного Банку Сербії (з доповіддю, як треба ефективно впроваджувати Національну і дійсно масову платіжну карткову систему, що захопила вже 50% ринку Сербії, до речі, як і БелКарт у Білорусі, – проти наших нещасних менше 5% від НСМЕП та УкрКарт), Антонін Єрмоленко (тепер вже в статусі незалежного консультанта виступив з “завуальованою”, але затяжною та  нищівною критикою 2-х найбільших МПС, на які ж він сам і працював протягом останніх десь років 10, якщо не більше), ще один представник “Пластик Карти” (з рекламою та просуванням соціальної EMV-картки з мелодійною назвою Pectoral – дітищем Костянтина Куклєва), Ігор Родіонов (щодо планів посилення експансії російської МПС “Золота корона” в Україні), представник INPAS Олександр Бондар (щодо підтримка NFC-технологій POS-ами Verifone – тут не обійшлося без “цікавого” діалогу з конкурентом – компанією Банкомзв’язок, яка в особі Жукова Олега трохи безцеремонно спробувала прорекламувати свої  POS-и Ingenico – за рахунок часу компанії INPAS, до речі, проплаченого часу, а не безкоштовного), далі доповідали представники NCR (на сцену вийшов Денис Салун як виявилось нині вже директор NCR) та OpenWay, Сбербанку РФ, ще раз виступив Томас Вендріх, після чого пішли “в бій” представники різних Бюро кредитних історій, ще один незалежний консультант та представник компанії з виробництва self-service kiosks (але не “Ронтек” 🙂 ).

Тут я зробив невеличку перерву і вийшов ковтнути свіжого повітря…

… і з подивом дізнався, що невеличкі острови бувають не тільки у Греції, а трапляються і в нас на Дніпрі…

Завершувалась конференція тематичним блоком, присвяченим торговому еквайрингу, де представники банку “Південний” з типовою одеською експресивністю спробували запевнити присутніх, що саме у них цей еквайринг “самий-самий”… 🙂 Фінішувала Конференція о 18-00 вже у порту київського річкового вокзалу…

На Конференції були присутні представники таких глянцевих видань, як “Карт Бланш” та “Наш продукт”, тому детальніше про цей захід можна буде довідатись на сторінках найближчих номерів цих усіма нами шанованих видань.

Як лаконічно резюмував О.Карпов на одному з провідних банківських форумів: “А було добре”!

Погоджуюсь і підтверджую!!! Було досить динамічно… 🙂

Той, хто прагне, – шукає можливостей, хто не прагне – шукає виправдань.