Цей новий мюзикл зацікавив мене саме наявністю у назві характеристики “живе 3D шоу”. Було цікаво чим нас вирішили здивувати на цей раз організатори, а також чи впишуться елементи 3D в саму постановку мюзикла. Окрім чудової гри акторів (більшість із них брали участь у таких шоу, як “Танцюють всі-1” та “Танцюють всі-2”) дивувати нас зібрались оптичними, проекційними та світовими ефектами, а також цікавою декорацією, що вільно рухалась по сцені.
Якщо, прочитавши “3D”, у вашій уяві виникла асоціація з відповідними окулярами у кінотеатрах, то відразу хочу вас запевнити, що ця уява хибна і ніякі окуляри там потрібні не були… Але про все по черзі…
Основним елементом підтримки 3D був великий екран, що слугував фоном для усієї вистави. На ньому весь час крутили комп’ютерну анімацію, що фактично заміняла базові декорації і посилювала ефект постановочних дій акторів та реальних декорацій на сцені. Був один момент, коли на екрані навіть прокрутили відео і актори дивились його у якості глядачів (плани баронеси та Ко щодо Менхгаузена)…
Іншою “фішкою” слугувала спеціальна сітка, яка періодично виїжджала та зникала під час вистави, майже непримітно закриваючи від глядачів усю сцену з акторами… На цю сітку проекціювали різні оптичі ефекти: від диму до зливи (остання, як на мене, сприймалась як повоноцінний 3D-ефект)… Единий мінус сітки – зроблені через неї фото виявлялись нечіткими…
Ну і, звичайно, окрім гарної обгортки – сама цукерка: сценарій, постановка, яскраві костюми та чудова гра акторів. Окрім танцювального шоу були і елементи повітряної акробатики (доволі ефектні та навіть екстримальні – Марта спочатку добиралася майже стелі, а потім, накрутивши навколо себе стрічки, – дуже ненадійні на перший погляд – різко зривалася, розкручуючи їх, донизу, що викликало відверте захоплення у всієї зали; страховки, як не вдивлявся, я так і не помітив). Були і “виходи у світ” – коли усі актори розбіглися між глядачами, роздаючи “гроші барона”… Сцени моментами були епатажні, моментами прикрашені легким еротизмом, а інколи – чудовим гумором і усе це без майже жодного слова від акторів за весь час вистави.
В цілому вистава мені сподобалась! Як на мене, перший млинець не виявився глевким… 3D-ефекти моментами створювали об’ємність, відчуття чогось незвичайного, навіть іноваційного та вносили ефект новизни в постанову – вона виявилась не схожою на свою класичну варіацію мюзиклу…
Щоб довершити картину про це чудове шоу, хочу згадати “трюк”, що особливо запам’ятався мені як чудовий візуальний ефект “ожившої” анімації – спочатку на великому екрані зграйка “комп’ютерних” акторів (рухи були доволі реалістичні та максимально адаптовані до акторських) виконували синхронні групові “пробіжки”, розпочавши з дального плану і поступово наближаючись до глядачів, а завершився трюк аналогічними діями вже не анімаційних, а живих акторів на сцені з такою ж технікою виконання, костюмами та ідентичними світовими ефектами – картинка ожила…
Хто ще не був – рекомендую сходити. У Києві вистава буде гостювати аж до кінця січня вже нового 2011 року, після чого розпочне турне містами України. Кращий спосіб скласти власну думку про “живе 3D шоу” – відвідати його особисто, тим більше, що наразі чогось аналогічного ще немає жодна країна світу…
Фотозвіт:
Так все починалося…
Гра акторів була видовищною… Це барон з “колишньою” дружиною…
А це вже з коханою Мартою…
Епатажний коханець “колишньої” дружини…
Тут вони розважаються з баронесою…
Баронеса, до речі, дуже непогано відіграла і виглядала на сцені не гірше Марти як по грі, так і по “ракурсах”…
Окрім 3D, проектційних та світлових ефектів на сцені було достатньо інших цікавих реквізитів – і всі вони були на колесах… Їх тягали, возили, перевертали… І моментами на дуже пристойних швидкістях… 🙂
Це епізод з полюванням на качок “через димар”… В цей момент на екрані, що слугував фоном, весь час літала дуже апетитно підсмажена качка… У мене розігрався неабиякий апетит через це… 🙂
Фото розмите через сітку, на яку періодично спрямовували різні проекції, що створювали ефекти диму, дощу та доповнювали графіку та анамацію на екрані, що в свою чергу слугував фоном усьому цьому дійству.
Чергова сцена з гарненькою Мартою… Будують плани щодо майбутнього одруження…
Це Марту переконують баронеса зі свитою “піти зі сцени” – тобто покинути Мюнхгаузена… Але та не здається…
Поки що не здається… Але баронеса ну дуже наполягає…
Невдала спроба офіційно оформити стосунки… Бо церква проти…
Сцена зі “зречення” самого себе…
Марту уся сімейка “прохає” не заважати цьому процесу…
Одна з жартівливих сценок, котрих за весь час було чимало…
Після “смерті” Мюнхгаузена йде постійне кепкування з його принципів та символів.
Святкування продовжується з іще більш екстравагантнішими рухливими декораціями на колесах…
Тріумф баронеси – вона у всьому домоглася свого… Гроші щедро сиплються та розлітаються навкруги, спрямовані повітряним потоком (саме їх пізніше будуть пропонувати глядачам у вигляді подарунків)…
Мюнхгаузен у ролі скромного та вбитого життям садівника Мюллера… Його стан буде вінчати падіння з цього перевернутого роялю (височенько, скажу я Вам, – летів він донизу не менше ніж з 3-метрової висоти. Добре, що приземлився спиною на м’яку канапу).
Пам’ятник самому собі. За життя нечасто таке трапляється…
Яскраві костюми, постановка та чудова колективна гра акторів…
Вмовляння не воскресати “із мертвих”…
Баронеса також не взахваті від планів Мюнхгаузена…
Торжество справжнього кохання…
Фінальна сцена з різнобарвним конфеті…
Фінальний танок…
Подяка за аншлаг та прощання з глядачами…
Радість від глядацької овації та загального хепі-енду…